Як новий рік зустрінеш, так його і проведеш. У це багато хто вірить не лише сьогодні і не лише у нас – зустріч нового року вважали і вважають визначальною у зовсім різних культурах. Це знайшло своє відображення і в найрізноманітніших ритуалах, які цю зустріч супроводжують.



Наприклад, на острові Балі, що на увесь світ славиться своїми магічними традиціями, Новий рік, або Нієпі, який настає в березні чи квітні, зустрічають «у два підходи».

Спершу, в останній день старого року, балійці активно будять демонів. Здіймаючи просто неймовірну кількість шуму, вони проводять паради, на яких присутні і фігури самих демонів – щоправда, рукотворні. Поміж іншими, серед цих екзотичних істот можна помітити і доброго знайомого – Міккі Мауса.

А на наступний день на острові панує тиша. Ніхто не виходить на вулицю, не чутно музики, телевізора, чи навіть людської мови. Це місцеві мешканці таким чином вводять демонів в оману – хочуть, щоб ті подумали, нібито це місце – покинуте, і злим духам тут вже нічого робити. Кажуть, що у цей перший день нового року острів Балі – місце з найменшою кількістю випромінювання енергії на Землі.

Виганяють демонів на Новий рік і китайці – щоправда, не вдаючись до схожих хитрощів. Вони просто масово підривають петарди і запускають феєрверки, бо вже від одного цього страшенного шуму демони мають перелякатися і піти геть.

Власне з Китаю традиція активного використання піротехніки у новорічні свята дійшла і до нас, по дорозі втративши, як це часто буває, свою символічну суть і перетворившись на звичайні веселощі.

А у самому Китаї така зустріч Нового року має глибокі традиції. І пішли вони із легенди, за якою рік починався із боротьби проти чудовиська Ньян («Рік»), що приходило і нищило усе на своєму шляху – урожай, домівки і самих людей. Лише одного разу чудовисько перелякалося петарди і хлопчика, одягнутого у червоне. З того часу люди почали не лише відлякувати його піротехнікою, але й тепер уже традиційними червоними лампами і просто червоним кольором.

До речі, на другий день нового року китайці особливо добре і навіть шанобливо відносяться до собак, даючи їм їсти досхочу; вважається, що цей день – день народження усіх собак на світі.

В Тибеті на Новий рік також згадували про демонів. Щоправда, у часи релігії бон, що передувала буддизмові, їх не виганяли, а просто задобрювали – спалюючи величезну кількість різних кадил, щоб демони могли насолодитися димом. Цікаво також, що цей день встановлений святом із чисто політичних причин – тибетський Новий рік (Лосар) є річницею сходження на трон першого місцевого короля, Ньятрі Ценпо.

В Японії ж на Новий рік борються не з зовнішніми, а з внутрішніми демонами. Увечері в останній день старого року лунають дзвони буддійських храмів – подзвін звучить рівно 108 разів.

Кожен із ударів має виганяти з людей одну із головних людських пристрастей. Усього їх шість (жадність, дурість, злість, легковажність, нерішучість і заздрість), та вони мають стільки різновидів і відтінків, що у результаті набирається якраз 108.

Проходять через очищення на Новий рік і євреї, але по-іншому. У день (вірніше, цілих два дні) Рош Хашана, як вірять євреї, Господь на небі зважує діла людей і виносить рішення, кому в наступному році жити, а кому – померти. Тож у цей період народ не працює, а займається самоаналізом, розкаянням і молитвами. Як і в багатьох інших випадках, щодо читання молитов євреї тут є дуже процедурними: так, треба обов’язково відчитати десять текстів, у який Бог згадується як Цар, десять – як Той, що все пам’ятає, і десять, у яких згадується ритуальний баранячий ріг – шофар.

Під час своїх новорічних свят вони вітають один одного з таким побажанням: «Нехай ви будете записані і підписані на гарний рік у Книзі Життя!».

І саме із Рош Хашана починаються «Десять днів розкаяння», що закінчуються днем Йом Кіпур («День Викуплення»).

Усі ці новорічні дні – більше чи менше (частіше таки – менше) зафіксовані у календарі, і прив’язані, наприклад, до фаз місяця чи весняного рівнодення. Зрештою, якраз традиція святкувати Новий Рік навесні цілком зрозуміла, бо заснована на звичайному спостереженні, що зимою природа «помирає», а навесні – відроджується. Але деякі народи при визначенні початку нового року керуються зовсім іншими міркуваннями.

Ось, наприклад, у Шрі-Ланці новий рік хоч і починається переважно в квітні, та час, коли він настає, визначається цілком і повністю… астрологами, і виключно на основі чисто математичних розрахунків. І це – лише одна з тамтешніх особливостей. Інша полягає у тому, що

логіка, за якою одразу ж після останнього дня старого року починається перший день нового, на Цейлоні не працює.

Завдяки старанням вчених, сингальці (народ Шрі-Ланки) можуть як мінімум декілька годин чекати, коли після закінчення старого року настане новий. Цей час називається Nona Gathe – «нейтральний період». І в цей час ніхто не повинен працювати – дозволяються лише релігійні обряди.

Ну а 1 січня Новий рік святкувати почали римляни. До 153 року до н.е. вони вважали початком нового року березень, а потім імператор Нума Помпілій додав у календар два нові місяці, січень та лютий. Січень було названо на честь бога усіх начал Януса – Ianuarius, і саме на перше число цього місяця і почав припадати початок нового року. Коли Юлій Цезар у 46 році до н.е. ввів юліанський календар, ця дата була збережена.

Християнська церква довгий час противилася тому, щоб саме 1 січня вважати початком року – адже ця дата не мала під собою абсолютно жодного християнського підґрунтя. Довгий час, вже навіть після заведення григоріанського календаря у 1582 році, церква намагалася приурочити новий рік до Різдва, Благовіщення, Пасхи чи «Новоліття» (1 вересня – саме тоді, на думку Візантійської церкви, почалася проповідь Ісуса).

А вже потім християнське духовенство вигадало свято «Обрізання Господнього», притягнуло його за волосся до 1 січня і змирилося з тим, щоб вважати цей день святом.

У нас же 1 січня волею історії і церкви стало випадати двічі на рік – тому й маємо Новий рік і Старий Новий рік. Коли Папа Григорій ХІІІ запропонував свій григоріанський календар, православні відкинули його як такий, що не відповідає канонічним правилам святкування Пасхи – це свято могло збігатися з єврейським святом Песах, і це для них було неприпустимо. Тож православні зберегли календар юліанський і далі жили за так званим «старим стилем».

А у 1918 році радянська влада постановила таки прийняти григоріанський календар, з чим і далі не погоджувалися російська, сербська, афонська та єрусалимська православні церкви. Тут у дати 1 січня й остаточне роздвоєння особистості на наших теренах, і православні продовжують зустрічати Новий рік на два тижні пізніше. Такий стан справ підтримується ще й тим, що з 28 листопада до 6 січня триває православний різдвяний піст, і святкування за «новим стилем» його порушує.

Зрештою, Новий рік у будь-якому випадку рано чи пізно настане для усіх – лише порядковий номер може різнитися.

Китайці, наприклад, не зовсім визначились: може бути і 4706, і 4707, і 4646. А євреї вже 29 вересня зустріли 5769 рік від створення світу. Нас же чекає рік під більш звичним номером 2009 – щасти ж нам усім у ньому! І де, як, коли і з ким ми б його не зустріли – нехай ця зустріч буде хорошою, чистою і світлою.