24-річна Анна Павлів - блогер зі стажем. Нещодавно у неї народився синочок і вона знає не з чуток, як воно - бути працюючою мамою в декреті. До слова, Анна підтримує здоровий спосіб життя і вже 5 років не вживає алкоголю!
- Анна, вітаємо з народженням синочка! Після пологів не було думки: "Все, ну його, ще раз таке пережити, і двох діток вистачить"?
- У мене доволі легко проходили обидві вагітності, складність була лише у тому, що між дітьми маленька різниця і важко було вагітною доглядати старшу. Вагітність і пологи скороминучі, найцікавіше розпочинається тільки після народження дітей. І вони приносять стільки радості, що зупинитись на двох - майже злочин. Тим паче, що вони у нас такі гарні виходять.
- Як справляєшся з сірими буднями? Звісно, вільного часу обмаль, але ж буває, що втомлюєшся кожен новий день проживати, як вчорашній, що тоді помагає розважитись?
- Вже давно не пригадую такого стану, переважно рутина накриває мене в холодну пору року, зараз життя було таким активним, що я й не мала коли сумувати. Але іноді буває, що я просто втомлююсь сама від себе! Не від дітей, побуту, а від постійного думання. Я тоді даю собі декілька днів просто побути нудною людиною, в якої в голові мавпи б’ють в барабани. Кажу чоловіку «в мене депресія» і ми обидвоє знаємо, що це просто треба перечекати.
- Ти відносишся до мам, які надто опікуються дітьми чи дають їм можливість набити шишок?
- Я дуже тряслась над Софійкою. Вже як вона трішки подорослішала, то стала відноситись до всього простіше. Цьому мене трохи навчив чоловік, він бачив як я хвилююсь за неї і описував мені, як це виглядає збоку. Згодом я опановую себе, але спершу надто близько беру до серця. З Матвієм ще не знаю якою буду, він поки завжди біля мами, а тут ніяких шишок.
- Чи то мій недолік, чи то перевага, але я мало будую уявлень щодо себе. Сподіваюсь бути успішною жінкою, дружиною і мамою. Діти вже будуть дорослі і зможуть мені сказати, чи так воно є насправді.
- поїздку у печери Млинки з чоловіком, а перший довгопост - про весілля. Так-так, я довгий час підписувала фото двома словами, максимум - один абзац. А зараз і не скажеш, починаю писати і мене заносить.
- Інстаграм займає чимало старань, а блогерство - відвертості. Чи доводилось зіткнутися з нерозумінням з боку рідних? Знаєш, фрази на зразок: "нащо ти про це пишеш?", "навіщо такі фото виставляєш?"
- Родичі якось адекватно реагували з самого початку. Бувало, запитували подруги «нащо ти пишеш такі відверті речі?», або навіть трішки жартували для чого я задаю в кінці тексту запитання, з перших рекламних фото. Але я не зважаю на такі речі, просто комусь комфортно ділитись приватним, а для когось це дикість.
- Як справляєшся з негативом у будь-яких його проявах?
- Абстрагуюсь. Я виросла з віку, коли плітки-інтриги-скандали були захоплюючими. Цього багато в житті тих, хто любить драми і їх притягує. Я не можу терпіти негатив - мене це дуже виснажує.
- Жодна праця не зникає безслідно. Для мене ця фраза виправдана вже багато років. Я знаю, що будь-яка моя праця виправдає себе. Якщо не миттєво, то пізніше дасть свої плоди.
- У всіх є, мабуть. Я не виключення. Згадую свої досягнення, переваги, хороші якості і вчинки. Нагадую собі, що завжди можна знайти когось, хто успішніший/гарніший/розумніший за тебе і обов‘язково починаю більше працювати над тим, що мене не влаштовує.