Ніна Матвієнко, відома українська співачка, знялась у цікавій фотосесії, одягнувши вишиванку бренду Foberini та розповівши про родинні традиції на Великдень.

Про великодні традиції
Ми завжди відвідуємо всеношну службу у церкві, відстоюємо страсний четвер, винос плащаниці. Після народження моєї молодшої онуки Ніни Арсен і Тоня відвідують всеношну службу по черзі і по черзі доглядають за донькою. Вранці я накриваю святковий стіл.

Перш ніж приступити до їжі, ми читаємо молитву, обов'язково вмиваємося свяченою водою, в яку опущено червоне великоднє яєчко. Ця традиція була в нашій родині ще коли я була маленькою.

Про піст і святковий обід
Під час посту я намагаюся не їсти м'яса. Ну а головне, чого я намагаюся дотримуватися в цей період – очищатися морально. Від дурних слів, поганих думок.
На Великдень ж ми накриваємо великий стіл. Це завжди різні ковбаси, буженина, і обов'язково холодець. Звичайно ж, свячені паски, яйця (фарбую їх тільки в цибульному лушпинні), варю узвар. Свекруха пече сирну бабку. До речі, за українськими традиціями на великодньому столі повинна бути саме сирна бабка, а не звична для нас паска.

Про обереги родини Матвієнків
Обереги нашої сім'ї – ікона, молитва, свята вода. У нас багато ікон. Одна з них — Покрова Святої Богородиці (я народилася на Покрову), також Володимирська Ікона – одна з перших робіт мого сина. Але головний оберіг в будь-якій сім'ї – спокій в домі, взаєморозуміння і радість.

Про любов до вишиванок
Вишиванки полюбила ще багато років тому, коли стала солісткою Хору імені Р. Р. Верьовки. Ми постійно виступали в національних костюмах, але своєї вишиванки у мене тоді ще не було. Одного разу я поїхала в Решетилівку в Полтавську область, і купила там свою першу вишиванку. Як зараз пам'ятаю – полотно було таким тонким, навіть прозорим, і вишивка була білим по білому.

Коли я приміряла на себе ту вишиванку, я відчула, як змінилась. Тому я завжди вибираю вишиванки дуже скрупульозно: мені важливо не тільки щоб орнамент і колір були до лиця, але і щоб морально мені було комфортно в вишиванці.

Я багато подорожую і помічаю, що іноземці дуже дивуються з того, яке розмаїття національного одягу в нашій країні. Кожному регіону України притаманний свій особливий візерунок у вишивці, свої кольори. Закордоном часто підходять, просять дозволу доторкнутися вишивки. Багато хто раніше навіть не знав, що таке Україна, і через вишиванку і народну пісню знайомилися з нашою країною.

Про виховання онучок
У мене дві внучки, і я намагаюся брати участь у вихованні обох. Старша, Уляна, виховувалася в будинку свого батька, він прищепив їй більше мужності. Молодша, Ніна, живе в моєму домі і кожен день чує музику. Їй усе дозволено! (сміється) Але в кожної з них щасливе дитинство, кожна оточена нашою увагою.
Я думаю, головний принцип виховання — тільки своїм прикладом. Не потрібно нічого говорити, треба діяти. Бачачи наші вчинки і дії, наші діти беруть з нас приклад. Практично неможливо виховати нове покоління молоді ті звичаї, яких не дотримувалися в їх сім'ях — у мене, наприклад, діти виховані на іконі, автентичній вишивці, на українській народній пісні. Тепер так само я виховую своїх онуків.