"Коли батьки довіряють своїм дітям, трапляються чудеса. Мені довірили свого часу поїхати без грошей в Англію, тому що я вчилася в університеті. Перевелася на вільне відвідування, зробила якісь речі революційні для свого оточення. Друге — допомагати матеріально. Я не вважаю, що погано, коли ти дитині купуєш те, що вона хоче. Дитині дійсно потрібні мобільний телефон, гарний одяг, добре харчування, подорожі. Що в цьому поганого? Мої батьки останнє віддавали, щоб у нас все було. І я так роблю: все даю дітям і не вважаю, що це ми їх балуємо. Я вже говорила по те, що вони вчили нас працювати. А ще поважати інших людей. Якщо мій син прикрикне на няню — він ще маленький, хоче з мамою бути, а вона не пускає — я завжди прошу: «Валерію, скажи «вибачте»!» Навіть якщо донька схопить кота за хвіст, я пояснюю: коту неприємно, так не можна. Я вчу дітей так, як вчили мене батьки: зручно співіснувати з цим світом, не завдавати нікому шкоди", - каже Фреймут.