друкувати
закритиПро сина відомого стиліста Сергія Звєрєва відомо лише, що тато в нього є, а мами немає. Цю таємницю вирішив розкрити відомий актор і блогер Стас Садальський. Ось що він написав у своєму щоденнику:
"Сергій Звєрєв привіз з іркутського притулку трирічного хлопчика. Причому це було не зовсім звичайне усиновлення. Стилістові довелося буквально рятувати вмираючу дитину. Тодішня ситуація в сирітських будинках була катастрофічною".
"Коли я увійшов до кімнати з дітками, які зовсім не могли ходити, я ледве зі страху не помер, - згадує Сергій Звєрєв. - Дерев'яні ліжечка були погризені. Я подумав: "Пацюки!" А це діти ... Я був в шоці! Їх там майже не годували. Їжу крали і тягнули до себе додому. Я схопив цього хлопчика і вибіг".
Звєрєв привіз хворого малюка до Москви. У квартиру, де жив разом з матір'ю Валентиною Тимофіївною. До речі, у Валентини Звєрєвої за плечима теж дитинство в дитячому будинку. В роки війни її батьки померли від тифу, а вона дитиною опинилася в притулку. У молодості втратила чоловіка.
Анатолій розбився на мотоциклі, а на руках залишилося двоє синів. І коли діти вже стали на ноги, загинув старший - гордість всієї родини Олександр. Убита горем жінка втратила все. А головне - здоров'я. Тому "батьківство" Сергія було сприйнято спочатку погано. Новоявлена бабуся розуміла: всі тяготи виховання ляжуть на її плечі. Але виховали гарного хлопця".
"Сергій Звєрєв привіз з іркутського притулку трирічного хлопчика. Причому це було не зовсім звичайне усиновлення. Стилістові довелося буквально рятувати вмираючу дитину. Тодішня ситуація в сирітських будинках була катастрофічною".
"Коли я увійшов до кімнати з дітками, які зовсім не могли ходити, я ледве зі страху не помер, - згадує Сергій Звєрєв. - Дерев'яні ліжечка були погризені. Я подумав: "Пацюки!" А це діти ... Я був в шоці! Їх там майже не годували. Їжу крали і тягнули до себе додому. Я схопив цього хлопчика і вибіг".
Звєрєв привіз хворого малюка до Москви. У квартиру, де жив разом з матір'ю Валентиною Тимофіївною. До речі, у Валентини Звєрєвої за плечима теж дитинство в дитячому будинку. В роки війни її батьки померли від тифу, а вона дитиною опинилася в притулку. У молодості втратила чоловіка.
Анатолій розбився на мотоциклі, а на руках залишилося двоє синів. І коли діти вже стали на ноги, загинув старший - гордість всієї родини Олександр. Убита горем жінка втратила все. А головне - здоров'я. Тому "батьківство" Сергія було сприйнято спочатку погано. Новоявлена бабуся розуміла: всі тяготи виховання ляжуть на її плечі. Але виховали гарного хлопця".