Яскраві, динамічні і, водночас, ніжні й чуттєві – тріо «Glamour», прихистивши нову солістку, продовжує завойовувати прихильників та поціновувачів досконалого поєднання краси й таланту. Про закулісся робочих буднів, міжособистісні стосунки і, звісно, справи сердечні розповіли Юлія Думанська, Марта Лібрик та Наталя Самчук.
Дівчата, у вас вкотре помінявся склад. Як спрацювалися із новою людиною в колективі?
Юля: Неважливо, скільки разів міняється склад. Головне – які люди приходять. Наталя – жвава, бадьора, сповнена ентузіазму. Вона внесла драйву у наш колектив. Думаю, що кожна зміна, тим паче така – лише на краще. Щоправда, оцінюватимемо її за результатами нашої спільної роботи. Наталя нас не підведе. У неї плани, як у Наполеона (сміється – авт.).
Наталю, а у тебе самої які відчуття? Які основні перепони були на шляху того, аби стати частиною «гламурної» сім’ї?
Наталя: У мене кардинально змінилося життя. Його темп, будь-які плани на майбутнє. Я з Рівненщини, тож і так нечасто бачилася з родиною. А тепер, утвердивши пріоритети творчого розвитку, взагалі забула, як виглядає сім’я. Відтепер 90% свого часу я проводжу в Karparation. Зараз усі перепони, які виникали у мене як в нової людини в колективі, здаються смішними.
Марта: Наталя доволі плавно й органічно влилася в гурт. Одна із головних якостей – це те, що з нею завжди є про що поспілкуватися. Вона енерджайзер, який усіх заряджає своїм позитивом. За це ми всі її одразу полюбили.
Юля: Ми довго проводили кастинги – ніяк не могли знайти людини, яка б привнесла щось нове у гурт і підняла його на щабель вище. Вибирали з-поміж півсотні дівчат. Шукали кандидатку з «родзинкою» і з шармом. Було важко знайти ту, яка б серйозно поставилася до роботи. Для багатьох дівчат шоу-бізнес – ілюзорна картинка. Я гарненька, виступила, поспівала, дала інтерв’ю на радіо й телебаченні – і все. Це ще й повсякденні роботи, різні проблемні ситуації. У нас всі мають музичну освіту, «Glamour» - вокальна група, і я цим дуже пишаюсь.
Куди ж поділася Таня Степанченко? Слідом за Юлею Карпою теж вирішила влаштовувати своє особисте життя?
Юля: Останнім часом дівчата й справді «взялись» за особисте. Юля уже стала мамою. Таня знайшла себе в іншому, знайшла те, до чого їй більше лежить душа. Ми ніколи не перечимо будь-чиїм уподобанням, навпаки, сприяємо саморозвитку своїх друзів.
Як думаєте, хто буде наступною, у кого поміняються пріоритети? У вас, до речі, прописані в контракті якісь «обмеження» на «справи сердечні»?
Юля: Звісно, якщо хтось із нас зустрічається з хлопцем, любить один одного, то створення сім’ї – логічне продовження стосунків. Ніхто нікого не примусить робити щось проти волі. Але є робота і є імідж. Якщо я завтра буду в клубі якось неадекватно поводитись, то оточуючі скажуть, що це не просто Юля, а Юля з гурту «Glamour». Кожна із нас це розуміє. Скажу вам більше – жодного разу за більш, ніж три роки роботи у гурті я не була в нічному клубі поза виступами. Мені цього вистачає під час наших концертів. Я там так само відриваюся, танцюю і відпочиваю.
Наталю, Марто, ви, як найновіші учасниці групи, не відчуваєте на собі тиску іміджу своїх попередниць?
Марта: Ні, абсолютно. Відчуваємо себе самобутніми виконавицями гурту, які своєю працею роблять його лише кращим. Ми аж ніяк не заміна попередніх учасниць, ми – інші, нові, із лише нам притаманними якостями.
Наталя: Обличчя й імена Тані і Юлі – розкручені, впізнавані. Зараз ми напрацьовуємо свій власний імідж, який творить обличчя усього колективу.
Юля: Я пропрацювала не один рік із попереднім складом. Кожна з дівчат – окрема особистість, зі своєю красою, талантом й манерами. Мені було не по собі від думки, що у мене повністю міняються колеги в групі, і треба налаштуватися на потрібну хвилю, щоб ми усі здружилися, зрозуміли, хто чим живе, радились і допомагали одна одній. Бо ж конфлікти у повсякденному житті так чи інакше відображаються на сцені. А на сцені виконавці теж потребують підтримки один від одного. Під час виступу ми розуміємо одна одну з півслова, з півпогляду.
Юлю, відчуваєш себе «старшою сестрою» в колективі?
Юля: Дається взнаки наша незначна різниця у віці. До цього я була наймолодшою, тепер – найстарша. Проте відчуваю, наскільки ми з дівчатами – на одній хвилі, ми однодумці. Наші побажання-погляди-думки співпадають, а так набагато легше працювати.
Марта: Перші місяці співпраці доводиться «в’їжджати» у весь процес роботи групи, вивчати, як має бути на 100% правильно. Юля допомагає у цьому, ділиться своїм досвідом.
Після напруженої робочої атмосфери хочеться бачити одна одну поза студією, проводити разом час?
Юля: Інколи у нас бувають суперечки, які виникають через роботу, але довго вони тривати не можуть. Наступного дня хтось обов’язково телефонує іншому і все обговорюють. Ми уже звикли зв’язуватись одна з одною одразу, як прокинемося і вирішимо свої справи.
На ґрунті чого у вас можуть виникати конфлікти?
Наталя: Марта – місточок між нами з Юлею. Ми дівчата з характером, дехто каже, що ми – сестри і нас в дитинстві роз’єднали. Я ціную її досвід, але інколи мені складно їй поступитися. Тому часто сваримося через свої «запальні» натури.
Марта: Переважно непорозуміння виникають через якісь дрібнички. Та потім усе стає на свої місця.
Юля: Страшенно люблю пунктуальність. Намагаюся приходити на зустрічі і репетиції вчасно. Сьогодні час – на вагу золота. У нас на студії все розписано: хто коли має прийти і коли закінчити. Не люблю, коли хтось відхиляється від нашого графіку. Зараз відзняли яскраві фотосесії у новому складі та в нових образах. Записали дві нові пісні і завершуємо зйомки кліпів на них.
«Glamour» залишає час на особисте? Чи з розумінням ваші другі половинки ставляться до вашої роботи?
Наталя: На сьогоднішній день я розставила пріоритети, віддавши першість кар’єрі. Якщо зараз віддатися почуттям і присвятити себе коханій людині, можна так і нічого не досягти. Перед тим, як іти у групу, я радилась з коханим. Попереджала його, що усе моє життя зміниться,що мене не буде поруч у свята, під час важливих подій. Рада, що це не стало для нього перепоною.
Марта: Мій коханий мене підтримує. Коли я кажу, що не можу сьогодні зустрітися із ним, бо у мене – робота, він це приймає і розуміє. Звісно, хотілося б приділяти йому більше часу…
Юля: Моє особисте завжди залишалося поза межами публічних розмов. Є прихильники, мені приємна їхня увага, проте, на щось серйозне це не претендує.
Наталя: (перебиває – авт.) Я бачу, як за Юлею упадають і хто ці люди, проте, ще не знайшовся той, кому б вона довірилась.
Розмовляла Юлія Тунік-Чорна, для журналу «ANTURAZH»
друкувати
закрити