друкувати
закрити"Точні науки мені давалися нелегко, більше любила гуманітарні предмети. Література мене завжди захоплювала, та й моя мама - вчитель російської мови та літератури. З математикою було не завжди добре, іноді хлопчаки допомагали мені у вирішенні формул, але я все ж намагалася сама. Вчителі з математики та фізики знали, що для мене важливішими були вокальні конкурси, відпускали мене, а я була відповідальною і завжди здавала всі предмети, нехай навіть і заднім числом. До цього дня вдячна їм за розуміння.
Наприклад, на уроках хімії я читала під партою Толкієна, найголовніше було встигнути закрити книгу, щоб не отримати від педагога. А в музичній школі на уроках хору я мріяла співати партії сопрано, високі теситури, але вчитель не дозволяла. Сопрано було багато. Я вміла дуже добре тримати голос, і завдяки діапазону могла співати і низько, тому завжди співала альтові партії.
Якщо говорити про те, які найприємніші спогади про школу, то вони пов'язані з музичною школою. На відміну від багатьох дітей, яких змушують її відвідувати, я сама попросила батьків. Я ходила по квартирі і грала на всіх поверхнях - на столі, на стіні, імітуючи гру на фортепіано. Похід в музичну школу для мене був дуже приємний, а після - я була настільки натхненна, що уроки в звичайній школі мені подобалися з новою силою. До речі, мені навіть сольфеджіо було по духу, мені хотілося охопити музику від і до, хотілося знати про неї абсолютно все. Завдяки своїм умінням на відкритих уроках я могла заспівати і зіграти на фортепіано перед усім класом".
"Також згадався випадок після однієї з лінійок. Ми знайшли поруч зі школою великий насип з гравію і спускалися з неї, як з гірки, в хід йшло все - дошки, портфелі, і просто - взуття. Можна тільки уявити, в якому вигляді я прийшла додому! Від білого фартуха і гарної форми не залишилося і сліду. Шкодити з однокласниками любили страшно!", - з ностальгією написала Злата.
